Неділя, 21.10.2018, 03:28

Дошкілля та початкова школа

Меню сайту
Категорії розділу

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Форми організації навчально-пізнавальної діяльності дошкільників

Форми організації навчально-пізнавальної діяльності дошкільників

методичний коментар

      Головною метою дошкільної освіти в Україні є створення сприятливих умов для особистісного становлення дітей, забезпечення їх збалансованого розвитку, узгодженість у житті основних тенденцій до саморозвитку, самореалізації, та самозбереження, формування життєвої компетентності, розвиток ціннісного ставлення до світи природи, культури,, людей, самих себе. В реалізації завдань дошкільної освіти важливе місце відводиться питанням оновлення форм взаємодії вихователя з дітьми. Суть цих змін полягає: • в переорієнтації стилю спілкування вихователя з дітьми від монологічного до діалогічного або полілогічного, від фронтального – до підгрупового або індивідуального, від настановчого - до партнерського, що відбудовується на основі взаємодії та співпраці. • оптимальному узгодженні фронтальних, підгрупових, парних, індивідуальних форм організації дитячої діяльності, колективних та індивідуально орієнтованих методів і прийомів навчально-виховної роботи з урахуванням вікової своєрідності раннього, молодшого, старшого дошкільного періодів. • переорієнтація вихователя з репродуктивних на продуктивні (творчі, дослідницькі) методи організації колективної та індивідуальної діяльності дітей Засвоєння дитиною знань, оволодіння вміннями і навичками, здатність використовувати їх в житті, формування культури пізнання здійснюється як у повсякденному спілкуванні педагога і дітей так і у процесі керівництва різними видами дитячої діяльності і на спеціальних заняттях. Навчання дітей не може здійснюватися поза якоїсь організаційної форми. Визначимося, що форма організації навчання – спільна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі. Сучасна педагогічна практика навчання у формі занять зазвичай проводить, починаючи з третього року життя, з поступовим нарощуванням їх кількості та тривалості. Індивідуальні та під групові ігри-заняття проводять уже на першому і другому роках життя. Заняття, як основна форма навчання, в залежності від напрямку роботи, розділу програми, діяльності дітей, способу організації дітей, підрозділяється на види і типи. Основні види занять характеризуються з різних позицій: - з позиції спрямованості змісту-односпрямовані( предметні) та різноспрямовані (інтегровані, комплексні); - за дидактичними цілями – заняття з формування нових знань (предметне, начально-ігрове, навчально-пізнавальне); заняття із закріплення раніше засвоєних знань(інтегроване, комплексне, які,в свою чергу, за характером діяльності можуть бути навчально-ігровими, сюжетно-ігровими, ігровими): - заняття, спрямовані на здійснення контрольно-оцінної діяльності контрольно-оцінні(підсумкові) заняття. Це можуть бути інтегровані, комплексні, предметні заняття. Методичні посібники, публікації у фаховій періодичні пресі іноді містять різні трактування розподілу занять за способом організації дітей в навчально-пізнавальній діяльності. При з’ясуванні питання класифікації занять у дошкільному закладі варто звертатися до розробок сучасних науковців в галузі дошкільної освіти, таких як Алла Богуш, Наталія Гавриш, Катерина Крутій, Тамара Поніманська, Світлана Якименко, Ольга Долинна, Олена Низковська. Узагальнюючи їх дослідження сучасна педагогічна наука і практика за способом організації дітей на занятті виділяє такі типи занять: фронтальні(загальногрупові)). Такі заняття проводяться з усією групою дітей. Це можуть бути музичні заняття, читання оповідання та розповідання казок, показ діафільмів,заняття із образотворчого мистецтва. • підгрупові ( в окремих методичних джерелах їх називають груповими і передбачають чисельність дітей на таких заняттях від 8до 15 дітей). Якщо в групі 20-25 дітей, їх поділяють на дві підгрупи для проведення занять кожною групою окремо. Підгрупою проводять заняття з розвитку українського мовлення, математичні, спостереження, розглядання предметів • індивідуально-підгрупові ( або індивідуально-групові на яких об’єднують від 4-х до 8-ми дітей). На індивідуально-групових заняттях заучують вірші, розігрують міні-вистави. Заняття такого типу забезпечують можливість здійснювати диференційований та індивідуальний підходи. • індивідуальні заняття проводять з однією або кількома дітьми (1 – 4) однакового рівня розвитку. Цей тип заняття найчастіше використовується в роботі з дітьми, які потребують індивідуальної навчально-розвивальної роботи однакової чи подібної спрямованості. Наприклад, на індивідуальному занятті об’єднують трьох дітей, які неправильно вимовляють певні звуки, їм показують артикуляцію звуків (з використанням дзеркала, шпателя), проводять відповідні вправи. Або кілька дітей не засвоїли склад числа з двох менших чисел - вихователь планує і проводить індивідуальне заняття, де на конкретному роздавальному матеріалі або з використанням таблиць М.Зайцева допомагає дітям усвідомити математичну дію За рекомендаціями доктора педагогічних наук Віри Кузьменко індивідуальних занять з різних змістових напрямків потребують: - діти раннього віку; - новачки у групах в період адаптації; - діти після тривалої відсутності в дошкільному закладі; - ті, хто відрізняється низькою працездатністю чи уповільненим сприйманням4 - діти, які мають вади психічного чи фізичного розвитку; - педагогічно занедбані діти; - обдаровані діти Найдоцільнішим способом організації для інтегрованого чи комплексного заняття є загально груповий спосіб, оскільки вихователь застосовує різні види діяльності, що змінюють одне одного, вживає різноманітні засоби, та за емоційною насиченістю таке заняття майже неможливо повторити двічі. Результати психологічних, медичних та педагогічних досліджень вказують на те, що у значного числа дошкільнят спостерігається низький рівень розвитку психічних процесів, розповсюдженість психічних порушень і навіть паталогії, несформованість за різних причин навичок навчальної діяльності, характерна для багатьох дітей гіперактивність. З огляду на все це доцільніше предметні заняття проводити пілгрупами, оскільки в умовах зменшеної кількості дітей, вихователю легше організувати індивідуальну роботу, надати допомогу, скорегувати свої дії щодо змісту та структури заняття. Щодо індивідуальних занять, то значна кількість вихователів змішують поняття індивідуальна робота та індивідуальне заняття. На відміну від індивідуальної роботи, яка, по суті, є реактивню дією, тобто стосовно кожного окремого професійного випадку, які трапляються під час кожного робочого дня і вимагають відповідного реагування (Даринка не вимовляє звук»С», Настусю слід навчити правильно користуватися виделкою, Дениску потрібно вправляти в умінні стримувати агресивні прояви тощо), індивідуальне заняття можна визначити як дію сплановану, як важливий елемент системи навчання, що є незмінним для усіх дітей групи. Його відрізняє більша свобода у виборі часових та просторових меж, тобто індивідуальне заняття може проводитися у буль-який зручний для вихователя і дітей час ( підйом, прогулянка самостійна діяльність, вечірній час), що дає можливість максимально враховувати індивідуальні особливості та потреби кожної дитини ( для «совенят», наприклад, найбільш доцільно проводити індивідуальні заняття у другій половині дня).Якщо ми дійсно намагаємося виховати неповторну індивідуальність, то повинні враховувати особливості, настрій, поведінку, темп розвитку кожної дитини, яка поруч з нами. Тривалість поточного заняття буль-якого типу може бути дещо збільшена або зменшена вихователем – залежно від коливань інтересу, бахань дітей, складності завдань тощо. Розпочата на занятті навчально-пізнавальна діяльність дітей може мати продовження в центрах активності, в повсякденному житті, розгортатися в організованих і самостійних іграх, в бесідах, розмовах вихователя з дітьми та інших формах роботи. Початок заняття може мати загальногруповий характер, а завершуватися з підгрупою, тоді як інша підгрупа може виконувати індивідуальні навчальні, розвивальні завдання або вільно гратися під керівництвом помічника вихователя. Якщо вихователь планує проводити навчання дітей по підгрупах (наприклад: з однією підгрупою вихователь вирішує завдання логіко-математичного змісту, інша підгрупа конструює під керівництвом помічника вихователя), доцільно завдання підбирати ідентичні для обох підгруп, але з різним рівнем складності і з використанням різних наочних посібників. Орієнтовним тижневим розподілом занять (розпорядок, який складає методист разом з вихователями), передбачаються різні види занять з урахуванням освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти. Тематика конкретного заняття та спосіб організації дітей (тип заняття) конкретизується в сітці занять на місяць, в календарному плані. Розпорядок занять в дошкільному закладі має бути гнучким, динамічним, мобільним, який можна оперативно змінити, скорегувати в ході організації освітнього процесу, якщо того потребують конкретні обставини. Однак, такі зміни повинні мати прогнозований характер, продумані шляхи виходу, розвивальний, виховний і навчальний ефект. Організовуючи будь-яке заняття педагог має забезпечити пріоритетність принципу активності, який розширює межі свободи дитини, робить її суб’єктом освітнього процесу. Використання в освітньому процесі занять різного типу дає вихователю можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами, оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору сприяє формуванню цілісної свідомої особистості дитини, готової до подальшого всебічного розвитку в початковій школі.

Використані джерела:

1. Богуш А. Гавриш Н. Методика ознайомлення дітей з довкіллям.- Київ: Слово. 2010.

2. Гавриш Н. Навчально-пізнавальна діяльність: сучасні підходи // дошкільне виховання.-2010.-№11. С.2-5. 3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років.- Київ.: 2012

4. Долинна О. Низковська О. Про організовану і самостійну діяльність дітей в дошкільному навчальному закладі //дошкільне виховання.-2010.-№10.С.7-12.

5. Долинна О. Низковська О. Організована навчально-пізнавальна діяльність дітей в дошкільному закладі // Виховатль-методист.-2010.-№7.С.14.

6. Крутій К. Концепція та методичні засади програми «Дитина в дошкільні Роки».- Запоріжжя: ЛІПС, 2000. С.59-61.

Категорія: Мої статті | Додав: AlexSHOP (27.02.2017)
Переглядів: 304 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: